Католицький Великдень

Католики йдуть на святкове богослужіння з нагоди Католицького Великодня в костьол Святого Олександра у Києві, в неділю, 8 квітня 2012 р. Дату святкування Пасхи врегулював Перший Вселенський Собор в Нікеї у 325 році. До цього в різних маєткових Церквах святкували Пасху в різні дні. Цей собор постановив, що не дозволено християнам відзначати Пасху, коли євреї святкують Пасху (Апостольські Правила, канон 7). Пасхальна дата, згідно постанови Собору, випадає на першу неділю після першого весняного повного місяця, яка настає після весняного рівнодення. Якщо станеться так, що на цю неділю випаде і єврейська Пасха, то святкування Пасхи переноситься на наступну неділю. Щоб уникнути помилки при визначенні Пасхального воскресіння, прийнято рішення, що єпископ Александрії повинен повідомляти дату Пасхи щорік заздалегідь. В кінці IV століття щорічне послання Александрійських єпископів, було замінено Пасхалією. Перша така пасхалія була оголошена у 388 році Патріархом Тимофієм Александрійським. У 436 році пасхалія була видана вже на 95 років вперед (з 436 по 531 роки) одним з його наступників, святим Кирилом Александрійським. З 1582 року Церкви Західної і Східної традиції святкують Пасху за різними календарями. Православна і Греко-католицька Церкви дотримуються Юліанського календаря. Відповідно до нього складаються і пасхалії. Римо-католицька Церква у 1582 році перейшла на новий календар, упроваджений Папою Григорієм XIII і відомий під назвою «Григоріанського», або «нового стилю». У зв’язку з цим була упроваджена і нова пасхалія. За Григоріанським календарем весна починається на тринадцять днів раніше Юліанського, внаслідок чого виникає різниця в датах святкування Пасхи. Також трапляється, що в Католицькій Церкві Пасха відбувається разом з єврейською Пасхою, а інколи — навіть раніше неї, хоч це і протирічить постанові Нікейського Собору. Разом з католиками святкують Пасху по новій пасхалії і західні протестанти. Інколи трапляється так, що всі християни святкують Пасху разом. Фото Олександра Синиці / УНІАН